АвесТревел
(044) 377 77 46
(050) 382 12 02
(067) 325 37 87
м. Київ, вул. Саксаганського, 52А
Замовити тур
(044) 377 77 46
(050) 382 12 02
(067) 325 37 87
м. Київ, вул. Саксаганського, 52А

Випадкове Марокко

14 березня 2019 р.
Випадкове Марокко

З початку минулого року, буквально з січня, я серйозно готувалася до Великобританії: бронювала і оплачувала тур, збирала документи. Документів було багато, вимоги до них - жорсткі, але все одно відмова у візі, отриманій наприкінці липня, була несподіваною. За майже 20 років мандрів така неприємність трапилася зі мною вперше.

Було зіпсовано не тільки настрій, але і літо, яке вже закінчувалося... Згадуючи незлим тихим словом візовий відділ львівської фірми А... - ах, якої відомої фірми!, - я терміново вирішувала, як врятувати гроші і відпустку.

Взагалі-то, все в підсумку склалося чудово: Швейцарія мені сподобалася настільки, що про Англію я вже не тужила. Але! Враженому самолюбству однієї Швейцарії здалося мало. І тут підвернувся тур у Марокко за гарною ціною. Мало того, знайшлася і попутниця, налаштована так серйозно, що ідея з розряду «А ось непогано було б коли-небудь» перейшла в останню стадію реалізації проекту.

Ось так і сталося в моєму житті випадкове Марокко.

Думаю, що у Великобританії я все одно побуваю. Так би мовити, «честь мундира» мандрівника зобов'язує. А ось Марокко я могла б так і не подивитися, якби реалізувалися початкові плани. І це було б дійсно сумно, тому що враження про цю подорож багатогранні і незвичайні.

Пам'ятайте знамените: «Схід - справа тонка, Петруха» з розібраного на цитати «Білого сонця пустелі»? Саме так воно і є! І хоча королівство Марокко знаходиться в Північній Африці, араби, які прийшли зі Сходу і осіли тут, привнесли його колорит.

Він присутній не тільки в архітектурі, але й у відчуттях. Може бути, навіть на тонкому ментальному плані. Малозрозуміла гамма почуттів на рівні розуму і розчулена захопленість на рівні душі - ось мої враження від Марокко в сухому залишку. Кожен побачить цю країну по-своєму. І полюбить або відкине серцем, а не розумом. Мені там було затишно і комфортно, тому і країна сподобалася.

Хоча вона і дуже різна. У всьому. Оазиси і пустеля. Ліси в тумані, як у нас в Карпатах (і навіть з такими ж вирубками!), і чудові відливи величного Атлантичного океану.

Злидні і розкіш. Wi-Fi в готелях, 40% -а безграмотність населення і поголовно – пристойна розмовна французька.

Навіть погода за 7 днів змінювалася кардинально: від дурманячої спеки до холоду жовтневого Києва...

А ще я вдячна долі за гіда Аніса, без якого Марокко не відкрилося б мені таким.

Хоча спочатку Аніс мені страшенно не сподобався! З дивною ходою, що хитається, розгублений і схвильований до заїкання, він метався перед будівлею аеропорту в Касабланці, збираючи туристів з різних рейсів із різних країн. Але доброта, толерантність, бажання задовольнити всі, навіть зовсім нерозумні вимоги туристів, а головне - надзвичайна ерудиція, за тиждень просто закохали мене в гіда! І не мене одну: з ним сфотографувалася і перецілувалася на прощання вся група!

Почалося ж знайомство більш, ніж оригінально: гід поцікавився, чи немає у кого з собою... гречки! Він готовий був міняти її на безцінне аргонове масло, але дефіциту ні у кого не виявилося. А коли, забувши про все, я звернулася до нього українською мовою, була вражена відповіддю на чистісінькій українській мові! Виявляється, він 5 років навчався на фармацевта у Львові, «присівши» там не тільки на гречку, а й вареники, сало та інші новації нашої кухні. Аптечний бізнес вдома у нього не пішов, а ось перекваліфікація в гіда виявилася дуже вдалою.

Весь тиждень з ранку до вечора він розповідав нам про визначні пам'ятки, життя країни і свого життя, відповідаючи на всі без винятку питання всіх без винятку туристів. Назви, дати, події - він знав все і про все без єдиної шпаргалки! А ще ми завжди все встигали, ніколи нікуди не бігли, і кожен день були нагодовані смачним обідом.

Троє марокканців, що були з нами постійно усі 7 днів, починали ранок з привітань і посмішок. У них завжди було чому радіти і сміятися, і група, вікова і різна в усьому, в цій атмосфері щирої дружелюбності гуртувалася і добрішала на очах.

А ще ми співали! Водій з вокальною освітою виконував в мікрофон марокканські ліричні пісні, ми відповідали йому українськими, і 5 російських туристок, що затесалися в групу, вимушено долучалися до мароккансько-українського етносу ...

Чи зможу я донести ауру святих місць Марокко, де від краси і почуття причетності до неї наверталися сльози? І описати відчуття спокою, неквапливості, постійних релаксу і молитви? Подивимося, що вийде: далі буде :) 

Ольга Леон

Переглядів: 108