АвесТревел
(044) 377 77 46
(050) 382 12 02
(067) 325 37 87
м. Київ, вул. Саксаганського, 52А
Замовити тур
(044) 377 77 46
(050) 382 12 02
(067) 325 37 87
м. Київ, вул. Саксаганського, 52А

Подорож до Португалії. Казкові палаци Сінтри

19 жовтня 2017 р.
Подорож до Португалії. Казкові палаци Сінтри

Вчора я попрощалася з Лісабоном, щоб сьогодні подивитися його передмістя - Сінтру. Взагалі-то сама Сінтра мене спочатку цікавила остільки, оскільки десь там, у важкій доступності, якщо пощастить, можна подивитися Палац Пена! Ось цей легендарний палац, одне з 7 чудес Португалії, я і жадала подивитися наостанок. Ну і заїхати по дорозі на мис Рока теж заманливо, постояти там, де колись люди вдивлялися в простори Атлантики, вважаючи, що це - край світу!

Ось на мис Рока ми насамперед і відправилися. Було великим і приємним сюрпризом, коли нас знову привезли на пляж в Назаре і дали можливість викупатися в океані! Так, Атлантика нас потішила повним штилем! Поплескались ми з великим задоволенням, але здебільшого біля берегу: все-таки масштаби водної стихії лякають, навіть якщо немає хвиль і ти - непоганий плавець ... До речі, після нашого від'їзду океан знову став штормити!

Свіженькі і енергійні, ми прибули на мис Рока. Там все очікувано: вражає, але навколо натовпи туристів, і непересічна подія якось меркне від суєти. Бажаючим видається сертифікат про відвідування краю землі, народ із задоволенням купує.

Після мису ми вирушили в Сінтру, яка виявилася несподівано гарною! Це маленьке (всього 3 тис. жителів), але найбагатше на пам'ятки передмістя Лісабона. Там, наприклад, знаходиться один з двох найстаріших готелів Європи, Палац Монсеррат, який вшанував своєю присутністю сам Байрон, а Національний палац Сінтри, колишній середньовічний монастир, входить в список ЮНЕСКО.

Взагалі Сінтра дуже колоритна: що не будинок знаті, то унікальний витвір мистецтва, яскравий, незвичайний, напівказковий, як і будівля місцевої Ратуші! А стародавні будиночки своєю мальовничою старістю складають гідну конкуренцію лісабонській Алфамі.

Про палац Кинта де Регалейра і його дивовижний парк, що знаходяться недалеко від Сінтри, я й гадки не мала, тому нічого особливого від їх огляду не очікувала. Відразу скажу - я була категорично неправа! Спочатку я просто впала в ступор при вигляді Палацу: в цілому змішуванні архітектурних стилів переважала готика, яка робила будівлю якоюсь невагомою, спрямованою вгору. Ажурне кам'яне мереживо скрізь - від шпилів веж і башточок до перил елегантних головних сходів посилювало враження легкості і граціозності. Палац був просто вражаючим!

Всередину ми не заходили, але мені навіть і не хотілося. Раптом  інтер'єр мене розчарував би, зіпсувавши це відчуття захоплення !? Але, як виявилося, родзинкою цього палацово-паркового комплексу був зовсім не палац, а парк! Коли ці землі в XIX столітті придбав мільйонер Монтейро, він вирішив, що садиба повинна відображати всі його різноманітні захоплення. Езотерика, алхімія, масонство та інше - все це явно або зашифровано присутнє скрізь в парку. Можна не зрозуміти непідготовленій (як я!) людині, але не вразитися - не вийде!

Я не буду говорити про зелені і квіти цього парку, вони хоч і прекрасні, але очікувані. Чудові скульптури алеї Богів, незвичайні фонтанчики, лавочки, таємничі архітектурні композиції, вежі і башточки одна за іншу красивіше - це теж радує око, але не до подиву. Ось коли алеї парку стають дикою природою серед озер, водоспадів, гротів і тунелів - це вже незвично. А коли притискуєте плечем якийсь камінь і відкривається вхід у підземелля - це вже щось! Починається спуск в 30-ти метрову Перевернуту вежу або Колодязь Посвяти по такій крутій спіральній галереї, що голова починає паморочитися, і потрібно зменшувати темп для благополучного досягнення дна. Це - дев'ять кіл по Данте, шлях самопізнання. До речі, тема дев'яти кіл пекла і раю присутня і в самому парку, багаторівневому, з крутими гвинтовими алеями.

На самому дні колодязя - хрест тамплієрів у восьмикутній зірці рози вітрів, і ось звідси потрібно знайти істинний (як в житті!) шлях, що розходиться у мережі тунелів, щоб по воді (!) - початку всього сущого - вибратися назовні ...

Так, гуляти там самостійно - той ще адреналін! Нам все показали-розповіли, навіть з якої ноги почати по камінцях йти - іншого-то виходу просто немає! І не всім дано вийти «на волю» без втрат: на дні проглядаються цілком сучасні речі - напевно, чистилище бере іноді додаткову плату ...

Загалом, цей парк можна дивитися тижнями, що там наші 3 години !? Тим більше, якщо прогулятися ще в Замок Маврів (8 століття), недалеко від Регалейра. Але попереду у нас головна подія - Палац Пена, найбільш відвідуваний музей Португалії.

Пена - це «дачка», перебудована королем Фердинандом зі старого монастиря на високій скелі, літня резиденція королів аж до їхнього останнього, 1910 року. Вона - для душі, для сімейного усамітнення, святкова, жовто-сіро-помаранчева в бузкових азулежу! По виду - фортеця, за кольором - вільність, за архітектурним стилем - фантазія.

Відкривають палац мавританські ворота, на верхньому майданчику лякає містичний чорт, перед сходами у внутрішні покої зустрічає португальський «мануеліно», а все разом робить Палац Пена одним з найстаріших в Європі зразком стилю романтизму ...

Інтер’єр якщо і вражає, то своєю компактністю, навіть інтимністю. Ось невелика їдальня з французьким сріблом, ось спальні, будуари, ванні і ... не тільки. Чуже житло з усім необхідним для життя, не призначене для сторонніх очей, цінне затишком і комфортом, а не зарозумілою розкішшю. Золотих батонів і унітазів я там не спостерігала ...

Мені сподобалася Пена, просто вона зовсім інша, і такі ж інші, ніж від Регалейра, мої враження. Тим більше що її неймовірний величезний парк і ставки зі знаменитими «палацами» для лебедів і качок подивитися вже не виходило ...

Зате тепер, якщо доведеться повернутися, Португалію я буду дивитися, не змішуючи в один день її різні чудеса. Ця дивовижна країна гідна вдумливого і неспішного споглядання її красот!

Ольга Леон

Переглядів: 600